Воля, мужність і український гімн

20 березня 2018 року в терміналі F міжнародного аеропорту Бориспіль рідні, друзі, журналісти, прихильники зустрічали українську збірну паралімпійців із зимових ХІІ Паралімпійських ігор, що відбулися в Республіці Корея, із заслуженими нагородами.

Паралімпійці ще летіли з Голландії (де також тепло, по-дружньому їх зустрічали), а у прес-залі аеропорту Бориспіль вирувало чимало люду. Журналісти, камери і багато квітів…

Особливу увагу привертала студентська делегація Університету «Україна» – яскравістю кольорів (жовті футболки та хустинки з емблемою університету та сині і жовті повітряні кульки). Університет «Україна» великим транспорантом вітав своїх випускників, паралімпійських призерів – Максима Ярового, Юлію Батенкову-Бауман, Олександра Казіка.

Українські паралімпійці у складних змаганнях силою волі, мужності і духу вибороли 22 медалі! Це не лише їх перемога, це – перемога нашої держави!

Перші привітання в соцмережах ще в Республіці Корея надійшли від Президента України Петра Порошенка і прем'єр-міністра Володимира Гройсмана.

З гучномовця лунає голос диктора:

- Ми піднімемо Україну з колін! Ви були, є і будете лишатися найкращими!

15 разів лунав гімн України в Південній Кореї, це – 15 нагороджень! Свої 6 медалей паралімпійська спортсменка Оксана Шишкова присвятила воїнам АТО. Кожен із паралімпійців нічого б не пошкодував, аби в Україні настав мир… Усіх присутніх на прес-конференції розчулив виступ президента Національного комітету спорту інвалідів України Валерія Сушкевича:

- Інфраструктура у нас є. Перемога у нас є. Хочу подякувати уряду України за підтримку нашої збірної. А ще хочу попросити, щоб кошти, виділені урядом, пішли на тренування, транспорт, реабілітацію…

Ваша перемога, дорогі наші паралімпійці, – підтримка кожному з нас!

Щойно завершилась прес-конференція, присвячена прибуттю наших чемпіонів. Було дуже велике бажання взяти хоч коротеньке інтерв'ю у наших випускників – Максима Ярового, Юлії Батенкової-Бауман, Олександра Казіка.

Максим Яровий здобув золоту медаль у лижній гонці на 15 км серед спортсменів із ураженням опорно-рухового апарату.

Максима Ярового щільно оточили друзі та прихильники, та він на те тільки щасливо посміхався. Проте всім керувала директор Миколаївської юнацької спортивної школи для осіб з інвалідністю Алла Юріївна Черевко:

- Відійдіть трохи далі, – звернулась із проханням до прихильників, – дозвольте батькам сфотографуватися з Максимом.

З третьої спроби нарешті це вдалося…

Усвідомлюючи брак часу (більше 2-3 питань задати Максимові я не зможу), почала з основного:

-  Що у Вашому, Максиме, житті важить наш Університет «Україна»?

- «Україна» – це як батьківщина. А батьківщина – це батьківський дім. Основа майбутнього.

-  Як Вам було здобувати золото?

- Золота медаль випадковою ніколи не буває. Це ціна неймовірних зусиль, мужності і волі.

Юлія Батенкова-Бауман на ХІІ зимових Паралімпійських іграх у Республіці Корея взяла золото у змаганнях із біатлону (спринт) і перемогу присвятила своїй донечці Златі.

… Юлю Батенкову-Бауман, вітаючи з перемогою, прихильники високо підняли над головою, ледь не підкинули до неба. Юля аж зашарілась, тому що від природи є дуже стриманою і скромною.

- Юлю, чи знакова сторінка у Вашому житті наш Університет «Україна»?

- Ще й яка знакова! Я тут і освіту здобула, і кохання знайшла, і заміж вийшла таки ж за студента нашого університету. Університет «Україна» дав мені впевненість у собі, завдяки чому я зрозуміла, що ніякі зусилля даремно не пропадають: скільки вкладено зусиль, стільки й можливостей для перемоги.

Олександр Казік став срібним призером на зимових ХІІ зимових Паралімпійських іграх у Республіці Корея в індивідуальній гонці з біатлону на 12,5 км.

Олександра Казіка з його тренером Марцином Кучерявим також тісно обступили прихильники. В Олександра – мужнє обвітрене обличчя, спокійний погляд. Згодом я була здивована, що він тотально незрячий. Поводився так природньо, що на перший погляд і не скажеш, що він незрячий від народження.

- В Університет «Україна» привів його я! – гордо зізнається тренер. – Тож, і прийняли Олександра до Вінницького інституту. Освіта – це все, з чого починається і професія, і майбутнє.

- Олександре, як Ви йшли до медалі?

- Я не скажу, що це легкий шлях. Жадоба досягти омріяне дає людині радість життя.

Коротке спілкування з паралімпійськими призерами змінює все наше уявлення про світ. Сам пошук щастя вже є щастям.

Лілія Золотоноша