Психологічний супровід студентів з інвалідністю

Центр інклюзивних технологій навчання Університету «Україна» 

Психологічний супровід навчання у ЗВО осіб із інвалідністю

Консультант Олена Сергіївна Дроботун

І. Загальні теоретичні засади психологічного супроводу студентів з інвалідністю, які навчаються на 1 курсі

1.    Сутність психологічного супроводу студентів з інвалідністю І курсу та його значення

2.    Психолого-педагогічні мови успішної адаптації студентів з інвалідністю до навчання у ЗВО

II. Зміст соціально-психологічної роботи зі студентами з інвалідністю І курсу

III. Загальні поради студентам-першокурсникам щодо інтеграції

IV. Результати досліджень

Сутність психологічного супроводу студентів з інвалідністю І курсу та його значення

Інвалідність є соціальним явищем, уникнути якого не може жодне суспільство і кожна держава. Важливою проблемою для студентів-першокурсників із інвалідністю є їх інтеграція у колектив студентів та пристосування оточуючого середовища до їх потреб. Інтеграція інвалідів у соціальне середовище, підвищення їх конкурентоспроможності на ринку праці передбачає організацію роботи з соціально-психологічної реабілітації дітей-інвалідів, психологічної підтримки і в закладах освіти.

Інклюзія студента з інвалідністю в інтегроване освітнє середовище вимагає досить тривалого періоду адаптації. Перш за все, їм потрібно:

- інтегруватися в освітній процес з його режимом, формами навчання, системою контролю знань,

- ознайомитися зі структурою закладу освіти, його традиціями,

- "вписатися" у життя навчально-виховного підрозділу, в колектив студентської групи;

- пристосувати до ритму університетського життя і навчання свій організм, підтримуючи його працездатність, розкрити свої здібності і таланти.

Багатьом студентам із інвалідністю в університеті не вистачає достатньої уваги та підтримки з боку викладачів через те, що вони не вважають за потрібне повідомляти когось про свою ваду, якщо це не буде впливати на їхні успіхи у навчанні та виконання їхніх обов'язків. Можливо, деякі занадто гостро сприймають інвалідність і не хочуть, щоб через їхню ваду навішували ярлики. Такі студенти можуть вважати, що впораються самостійно, чи просто не знають про послуги, які пропонує їм університет. Деякі студенти з інвалідністю, можливо, покладаються на методи, що їм допомагали до цього часу. Але, оскільки темп навчання в університеті швидший, ніж у школі, і доводиться виконувати більшу кількість завдань високої складності, додаткова допомога таким студентам, безумовно, знадобиться.

Психологічний супровід студентів із інвалідністю - це:

1 .Підвищення психологічної культури всіх учасників освітнього процесу - здобувачів освіти, викладачів, педагогічної громадськості.

2. Соціально-психологічна діагностика, моніторинг особистісного розвитку і соціальної ситуації розвитку студентів, прогнозування змін освітньої ситуації та визначення її основних тенденцій.

3. Проєктування і соціально-психологічна корекція розвитку здобувачів освіти в освітньому процесі.

4. Соціально-психологічна і педагогічна реабілітація здобувачів освіти з інвалідністю.

5. Консультативно-методична допомога всім учасникам освітнього процесу.

Психолого-педагогічні мови успішної адаптації здобувачів освіти з інвалідністю до навчання у ЗВО

Найважливішим для студентської молоді з числа інвалідів є період адаптації до умов навчання у закладі вищої освіти, набуття нового статусу, засвоєння нових соціальних ролей. Тому важливим є не стільки зміст процесу освіти, скільки створення певних психолого-педагогічних умов, які б полегшували процес навчання, тобто:

- забезпечення особливого підходу до студентів із інвалідністю, який повинен ураховувати специфіку хвороби, вади, патологічного стану, психологічної чи соціальної проблеми, з якими може зустрітися інвалід у повсякденному житті; темп викладання дисциплін має бути достатньо повільним, гнучким, „м'яким", пристосованим до потреб інвалідів; навчальне навантаження повинно регулюватись залежно від ступеня інвалідності;

- процес виховання потребує більшої уваги, відповідальності, розуміння й освіченості. Люди з інвалідністю повинні бути оточені любов'ю, ласкою, турботою. Не можна допускати приниження особистості. Потрібно зважати на їх труднощі у навчанні, допомогти їм отримати інформацію іншими засобами (якщо звичайні засоби недостатні), треба навчити дитину жити з її вадою і дати їй можливість зрозуміти, що вона - така сама, як інші діти;

- забезпечення рівних можливостей для участі в загальноуніверситетських заходах (забезпечення транспортом, допоміжними засобами, волонтерами); підвищення загального культурного рівня студентства у напрямі виховання співчутливого, поважного, емпатійного ставлення до студентів із інвалідністю, розуміння їхніх життєвих проблем;

- не нагадувати й не акцентувати увагу на функціональних обмеженнях, зрозуміти внутрішній світ людини; навчити людину жити з вадою і водночас бути адекватною, щасливою всупереч ваді.

Процес адаптації є взаємозумовленим, тому не тільки інваліди повинні розвивати в собі якості соціалізованої особистості, активно включатись у життя групи, колективу, але й група повинна пройти шлях адаптації до особливих потреб інваліда у навчанні, з розумінням сприймати його становище, виявляти активну життєву позицію, включатися в інтеграційні процеси. Освітній процес повинен розглядати особистість як фокус системи соціально-педагогічного впливу, як початковий і кінцевий пункти багатогранного процесу соціалізації.

Спілкування - основа взаємовідносин між людьми, і труднощі у стосунках із колективом можуть відчувати не тільки інваліди. Характер взаємин, їх стиль, загальний тон спілкування залежать від психологічного мікроклімату, в якому проходить процес навчання. Такі психолого-педагогічні умови перешкоджають виникненню ефекту „гидкого каченяти", коли перевага у взаєминах віддається „сильнішому". Студенти з інвалідністю сприймаються більшістю як розумні, кмітливі, зацікавлені процесом навчання, такі, що прагнуть допомогти за складних ситуацій.

Психолого-педагогічний досвід роботи зі студентами з інвалідністю доводить, що люди, які мають особливі потреби, не відчувають себе неповноцінними, а, навпаки, в умовах університетської освіти розкриваються як особистості. З-поміж них багато творчих людей, зрілих, здатних зрозуміти інших, і вони швидко знаходять собі друзів. Якщо у групі сформувалася дружня і рівноправна атмосфера, інвалід ніби „забуває" про свою ваду, перестає порівнювати себе з іншими.

Психолого-педагогічний супровід студентів із інвалідністю