Русь-Україна: Через незламність і єдність в успішне майбутнє
https://uu.edu.ua/knigovidavnicha_diyalnist
Виступ на презентації книги
«Русь-Україна: через незламність і єдність в успішне майбутнє»
у Національній бібліотеці ім. Я. Мудрого, м. Київ,
19 вересня 2024 року, 16.00
П. М. Таланчук
Шановні учасники нашого зібрання!
Щиро вітаю всіх присутніх і уклінно дякую вам за те, що знайшли час і терпіння поговорити трішки про мою книгу «Русь-Україна: через незламність і єдність в успішне майбутнє».
Про Україну, як самостійну державу, у світі знають дуже мало. А ті, що дещо і знають, то вважають, що її природне місце у росії. І це глибинне непорозуміння історії нашої країни дуже поширене у всьому світі.
Сьогодні є достатньо доказів, що назва «Київська Русь» це вигадка «істориків» російської імперії, сформована на зламі XVIII – XIX ст., яка не має ніяких достовірних підтверджень. Натомість в історичних джерелах вживаються назви «Русь» або «Руська земля», спочатку для позначення земель Середнього Подніпров´я та земель, які підкорялись Києву. Пізніше в Іпатіївському літописі (1187 р.) вжито й назву «Україна». Тому більш коректним є вживання термінів «Русь-Україна» або «Києво-Руська держава» щодо позначеної назви першої української держави. А отже існуюча думка – повернутися до назви Русь-Україна замість сучасної України є не такою уже й крамольною і буде тим самим чинником, коли історія древньої Русі і її подальша доля у різні часи стане цілісною, бо народ руський (русинський, український) завжди залишався її господарем.
Проблема України сьогодні не в тому, що вона розташована на периферії Заходу, а в тому, що вона центральна у світовій історії настільки, що це важко осягнути і визнати. Крім того, зовні Русь-Україну не помічають ще й тому, що хронікерів її історії постійно нищили.
Україна сьогодні з усіма Землями, населеними українцями або їх потомками, – це величезний цивілізаційний досвід, який накопичувався протягом тисячоліть. Історія цих Земель сягає набагато далі, ніж те, що називається Європою. Правда це не означає, що колискою цивілізації була Київщина і кожна людина на землі – то трохи українець. Як і не означає, що Адам і Єва були українцями, чи перші бактерії на землі мали українське коріння, і якщо краще до них придивитися у мікроскоп, то можна побачити, як жартують історики, що всі вони одягнуті у полтавські вишиванки.
У книзі так питання не стоїть і так його ставити не можна. Бо це буде неправдою. А правдою є те, що історія – це пошук найбільш правдоподібного пояснення відомих подій і фактів. І справді, багатьох щирих українців протягом останніх десятиліть болісно свердлить думка: «Чому українці, одна з найдревніших та найчисельніших націй Європи, упродовж століть змушені доводити своє право на існування, розвиток і самореалізацію?»
Кожного думаючого та чесного українського патріота не може не турбувати думка: «Чому десятки 2 – 3-мільйонних народів світу змогли вирватися з неволі і побудувати свої суверенні вільні держави, а наш, більше як 40-мільйонний народ, до цього часу зробити це не зміг?».
Кричить криком совість і розривається від болю серце, коли чесні українці шукають відповідь на питання: «Чому окремі українці соромляться бути українцями?»
Шукаючи відповідь на ці доленосні питання, всякий патріот неодмінно спотикається на інших подібних питаннях: «Хто ж ми, українці, є насправді?», «Що нам робити далі?», «Хто і що може змінити ситуацію на краще?», «Чому Україна бідніє, а інші народи багатіють?» і т. д., і т. п.
Особливо ці, скоріше думи, ніж думки, загострилися в результаті останньої двадцять восьмої війни московії проти України, яка розпочалася в лютому місяці 2014 року і переросла, починаючи з лютого 2022 року, у широкомасштабне вторгнення, руйнуючи вщент міжнародне право й демонструючи водночас небачений світом геноцид і тероризм.
Важко віднайти і назвати приклади в історії людства, коли одна країна ставить собі за мету не просто завоювати територію іншої держави, вона хоче, завоювавши цю територію, знищити народ і його державу, що існували на цій землі до агресії, і найголовніше – навіть іхню історію.
Древня Русь була державою вже у 837 році, тоді як московська з´явилася в 1277 році як ординський улус. Різниця – 440 років на користь України-Русі. А вона, ця кацапська етнічно-онкологічна суміш, нахабно тягне на себе ковдру «старшого брата».
Але в біду попав не тільки наш, український народ. Реально перед людством в цілому і перед українцями зокрема стоять грандіозні завдання радикальної перебудови всього комплексу життя-буття.
Правдоподібно, що на кінець XX і початок XXI ст. весь світ почав заходити в кризу. Особливо у складній ситуації опинилася Україна. У результаті всесвітньо відомої техногенної катастрофи на ЧАЄС вона опинилася в епіцентрі планетарної кризи. Кризові процеси, як у всьому світі, так і в Україні, значно посилилися в зв´язку з агресивною міжнародною політикою москви взагалі та розв´язуванням московитами у 2014 році війни з Україною зокрема. Ця акція ординців породила загрозу третьої світової війни. І оскільки Україна знаходиться в епіцентрі планетарної кризи, а світ іде шляхом глобалізації, то об´єктивно випливає потреба в виході нашої країни на передню лінію.
Зараз ми стаємо свідками того, що вичерпується спроможність традиційних ідей і підходів до подолання кризових явищ та необхідності генерації нових ідей та розробки інноваційно-трансформаційного періоду для прориву України з епіцентру планетарної кризи у світові провідники. Це завдання надзвичайно непросте, оскільки його розв´язання вимагає наявності як високоосвічених організаторів, так і власне виконавців. А для цього потрібно сформувати національно-державницький світогляд у всіх громадян. Бо Україна, як провідник, зобов´язана бути спроможною до фундаментальних перетворень у системі духовного відродження та якісного оновлення всіх сфер громадянського суспільства і складових господарського комплексу країни. Добрий лідер має вести людей праведним просвітницьким шляхом довіри до провідників і солідарних з ними однодумців, вкладаючи багато сил у створення команд світового рівня.
Без наявності наукового національно-державницького світогляду, в основі якого лежать загальнолюдські цінності, неможливе ніяке будівництво омріяної України.
У філософському розумінні світогляд – це форма духовно-практичного освоєння світу людиною, через яку вона сприймає, осмислює та оцінює навколишню дійсність як світ свого буття й діяльності, визначає, сприймає своє місце й призначення в ньому. Формуючись разом із людською свідомістю на основі матеріальної практики, світогляд духовно реалізує потреби й цілі практичного перетворення світу. Виступаючи як його духовно-практичне освоєння, в якому подолання «чужості» світу реалізується створенням образів його іншого, належного і бажаного стану відповідно до ідеалів істини, добра, краси.
Отож національно свідомі українці мають мати своїм моральним і громадянським обов´язком організувати націю на пізнання і самопізнання вітчизняної історії та національних, ідейних, духовних загальнолюдських цінностей, на їх усвідомлення і самоусвідомлення, як способу нашого національного самоствердження як у нашому повсякденному житті та світовій спільноті, так і нашого національного поступу загалом.
А тому я звертаюся до еліти – питання не в тому, як ставиться до вас українське суспільство, а питання в тому, що ви зробили, щоб життя в цьому суспільстві стало достойним громадян, а ви були елітою.
Щоб вирішити цю дуже непросту проблему, потрібен випереджаючий розвиток системи безперервної освіти й виховання протягом усього життя, такий собі Всеобуч, і до того ж він повинен бути побудованим на національно-державницькій науково-обґрунтованій системній основі.
Що стосується перебудови Всесвіту, то залишимо ці завдання вченим, дипломатам, міжнародним експертам, лідерам провідних країн, небайдужим громадянам усіх держав тощо. А що стосується України, то я спробував скласти цільну картину побудови нової України з пазлів, які створювали різні автори у різні часи.
Тому автор не претендує на своє персональне авторство всіх думок, роздумів, пропозицій самого широкого спектру щодо існування людства і розбудови України, використаних у цій книзі. Він лише намагається вкласти відоме в логічну систему дій і визначити їхні взаємовпливи і можливі результати. Водночас українська конкретика ув´язується з тенденціями аналогічних світових процесів. І тому, якщо деякі тези, формулювання, думки і пропозиції здаватимуться комусь шокуючими, то, на мою думку, ви можете не приймати їх, але все-таки це буде поштовхом для пошуку уже вами істини або прийнятного рішення.
У цій черговій моїй книзі «Русь-Україна: через незламність і єдність в успішне майбутнє» продовжується розгляд болісних проблем, яких ми торкалися в попередніх книгах: «З думою про Україну» (2008 рік); «З Україною в серці» (2013 рік); «Україна мого небайдужого серця» (2018 рік); «Державотворчий потенціал української нації» (2021 рік); а також проблем, які аналізувалися в десятках лекцій, які я готував як вступні на початок кожного навчального року. Тому в книзі широко використовується матеріал з цих видань, але він оновлений, уточнений і значно розширений. Разом з тим певною мірою були враховані зауваження та пропозиції від вельми поважних читачів і колег, які я отримав, за що їм щиро дякую.
Автор намагався зробити якнайкраще, а як у нього вийшло, судити Вам, шановні читачі!
Українська Земля, здобрена слізьми і кров´ю мільйонів знищених кацапами українців, повинна вибухнути новими квітами ЛЮБОВІ і ПОМСТИ.
Смерть нашим ворогам! Слава Україні! Щиро дякую за увагу!
до списку новин
