Віртуальна трибуна журналіста

Згадайте популярну фразу: «Якщо вас немає в інтернеті, тоді вас немає ніде». Йшлося про те, чому важливо створювати свою сторінку у котрійсь із соціальних мереж і ділитися фактами про своє життя із віртуальним світом.

Сьогодні навіть ті, котрі були проти соцмереж, уже там. А ця фраза набула нового значення. Тепер, щоб бути помітним, уже недостатньо просто бути в інтернеті. Потрібно створювати свій контент і розбудовувати власну аудиторію, як радять автори бестселеру «Rework» Джейсон Фрайд та Девід Хайнемайєр Хенссон.

Щоб вас почули, треба виходити за власну віртуальну трибуну і щось говорити. Точніше – писати для власного блогу.

Блог (англ. blog, від web log, – «мережевий журнал чи щоденник подій») починався як онлайн-щоденник про буденне життя тут і зараз із непримітними замітками користувачів інтернету. Непримітними, оскільки стосувалися вони переважно чийогось персонального життя, про котре було цікаво дізнаватися обмеженому колу людей. Нині ж популярні блогери стають мало не зірками для власної аудиторії, котра може вимірюватися цифрами у кілька нулів.

Блогер сьогодні – це також експерт у своїй темі. Він може бути обізнаним на книгах, кулінарії, ситуації в регіоні, ділитися порадами про бюджетні подорожі, своєю творчістю чи цікавою роботою. Іншими словами – скільки людей, стільки і блогерів. Головне – будьте цікаві та діліться зі світом тим, що вмієте/знаєте найкраще.

Запорука успіху будь-якого блогера – щирість та регулярність постів (текстів). У добу шаблонів та копій аби виділитися – достатньо бути собою, а ще наважитися ділитися думками зі світом, адже вихід в інтернет означає вихід за рамки спілкування виключно за місцем проживання. Бо ніхто не знає, де може жити той/та, котрі зацікавляться вашою щоденною спонтанною писаниною.

Студенти спеціальності «Журналістика» Тернопільського коледжу Університету «Україна» також спробували себе в ролі блогерів і створили власні онлайн-щоденники на платформі Blogspot. Хтось ділиться там творчістю, хтось розповідає про студентське життя, а хтось замість старого-доброго паперу розміщує свої думки там, де їх може побачити котрийсь випадковий інтернет-перехожий.