Перемикач режиму перегляду сайту
Збільшений розмір шрифту Великий розмір шрифту Нормальний розмір шрифту
Чорно-білий В сірих відтінках Синьо-голубий
Нормальний режим
+38-067-701-00-50
Приймальна комісія
відділ оргроботи
+38-067-503-64-52
+38-067-328-28-22
відділ обліку
+38-067-500-68-36
Київ, вул. Львівська, 23 office@uu.edu.ua
пн-пт 9.00-19.00 сб-нд 9.00-15.00

Петро Михайлович Таланчук на Посвяті у студенти 31 серпня 2021

Вельмишановні учасники університетського свята!

Дорогі наші студенти!

У рік 30-річчя відновлення незалежності української держави наш колектив уже 23-й раз зустрічається на великому загально університетському святі «Посвята у студенти».

Сьогодні ми вітаємо нове поповнення, яке нараховує більше чотирьох тисяч студентів, що майже на 1000 осіб більше, ніж було в минулому році. І зарахування продовжується.

Вітаємо також гостей нашого свята:

  1. Чижевського Бориса Григоровича – керівника секретаріату Комітету Верховної Ради України з питань освіти науки та інновації;
  2. Шаповалова Вячеслава Володимировича – заступника міністра реінтеграції тимчасово окупованих територій, випускника Університету «Україна»;
  3. Павловського Сергія Анатолієвича – голову Святошинської районної державної адміністрації з дружиною Мариною Олександрівною;
  4. Холодова Констянтина Володимировича – військового капелана Збройних Сил України, священника православної церкви України, випускник Університету «Україна»;
  5. Самойленка Євгенія Вікторовича – начальника відділу промоції управління туризму Київської обласної державної адміністрації, в минулому співробітник Університету «Україна», нашого соратника і друга;
  6. Лавриненка Віктора Миколайовича – радника генерального директора Дирекції з обслуговування іноземних представництв.

Принагідно, щиро дякуємо всім громадянам і структурам, які були дотичними до організації і формування контингенту студентів.

Насамперед – це батьки, наші друзі і симпатики, міністерство праці і соціальної політики України, обласні та районні ради, а також громади та місцеві органи влади, ну і природньо, співробітники університету, роль яких у цій роботі була вирішальною. Персональна подяка кожному!

Хочу також повідомити, що у цьому році ми вперше отримали державне замовлення, яке складає третину загального обсягу всіх приватних ЗВО. Ми його не просто отримали, ми його вибороли!

Як би там не було, але вся ця виконана робота дає мені право запевнити всіх вас та українське суспільство, що Університет «Україна» здатен відповідально виконувати взяті на себе зобов’язання – готувати високоякісних фахівців для нашої держави і виховувати свідомих, активних громадян – будівничих незалежної європейської держави Україна.

А роботи в цьому напрямі в нас дуже багато!

З одного боку, у цьому році ми святкуємо 30-у річницю нашої незалежності. І це грандіозна подія в історії незалежної України. В боротьбі за незалежність упродовж декількох віків ми заплатили життями мільйонів українців. І те, що сьогодні ми – незалежна держава, необхідно твердо усвідомити і цінувати!

Але з іншого боку, зараз ми в затяжній кризі. Продовжує буксувати у своєму розвитку все – державний устрій, суспільний лад, мораль, законність. Владу, а за нею і багатьох людей засмоктала корупція, зневага до самих себе, України і своєї свободи. Зло поріднилося з добром, правда обнялася із брехнею, а совість, скрутившись калачиком, заснула посередині дороги до Храму незалежності, будівництво якого ми розпочали 30 років тому.

Низький рівень людського життя та зарплат; занепад економіки, і як результат руйнація виробництва; відлуння масових політичних скандалів; фатальну нерозкритість резонансних злочинів та інше доповнюють сумну картину українського Армагеддону.

До цього всього – світовий імідж України щодалі гіршає з усіма формами прихованої упередженості, бо хоч вона ніби не присутня у свідомості людства, але водночас існує якась розлита в атмосфері неприязнь до українців як до другорядної, неповноцінної нації, нездатної дати собі раду.

«Заслуга» в цьому перш за все наших сусідів, і особливо московських ординців, які всі разом не припиняли своїх агресивних спроб підкорити, а потім і знищити Україну та її народ.

Але є «внесок» в цю ситуацію нас самих.

Настав час перестати розчулюватися, що «багацько нас є» і що «нашого цвіту по всьому світу», а й зрозуміти, що нашого сміття теж є чимало по всьому світу.

А доповнює всі ці негаразди ще й війна з ординським агресором…

Але для України вона є Вітчизняною війною проти імперської Московії. І тому вона очищує як народ, так і суспільство, та спонукає їх до прозріння. А очищати і прозрівати є від чого.

А поки що смуток і зневіра сповнили мільйони українців, які залишають рідну землю і шукають щастя в чужих світах.

Шановні друзі! Все, про що я говорю, мене, як і вас, дуже болить.

І нам необхідно не просто жалітися на свою гірку долю, а якнайскоріше одужати від московської імперської чуми.

Переконаний, що переважна більшість українців свідомі свого походження, роду й народу і добре розуміють, що написання самими українцями своєї історії, глибоке вивчення і засвоєння її уроків є найкращим стимулом для цього одужання.

Ці ж дії стануть важливою рушійною силою в розбудові власної української держави без чужинців і пройдисвітів, у відродженні свого етносу, який міг би вже сьогодні нараховувати біля 120 млн. осіб, і свою мову, якій не менше 10 тисяч літ (О. Потебня).

Дуже важливим у проведенні цієї роботи є необхідність усвідомлення того, що світова наукова громадськість визнала Україну-Русь приналежною до європейської цивілізації. А народ, який створив Україну, є самодостатнім повноправним етносом, і ніякого «старшого брата» не існує. Історія Київської Руси є праісторією України. Таким чином, довжелезна суперечка стосовно священного права первородства між Україною та Росією, нав’язана світовій історії московитами, розв’язана на користь України. І тепер в історії, як на березі вічності, це назавжди закарбовано. Настав час вирішувати свою долю без старшого брата! Братство закінчилося назавжди!

А тому необхідно нам усім належним чином попрацювати, аби це усвідомити й розпочати інтенсивно виправляти ситуацію.

Аби здійснити це, нам необхідно всім вчитися, бо «освіта, за словами Нельсона Мандели, – це найсильніша зброя, яку можна використати, щоб змінити світ», а в нашому випадку – країну.

Керівництво ЗВО, його професорсько-викладацький склад зобов’язані почати з себе й оволодіти сучасними технологіями організації пізнавального процесу на такому рівні, щоб після закінчення Університету «Україна» наші випускники мали прекрасне виховання і таку ж саму прекрасну професійну підготовку. Крім того, професорсько-викладацький склад повинен систематично підвищувати свій науково-педагогічний рівень та розвивати національно-гуманістичний світогляд, щоб домогтися високої якості в підготовці фахівців і радикального покращення виховання у зростаючих поколінь ідейної стійкості, моральної загартованості, політичної зрілості, й практичної готовності захищати зі зброєю в руках Україну-матір від будь-яких агресорів, чужоземних загарбників.

У свою чергу студенти повинні працювати з повною віддачею сил і можливостей.

Але досягти поставленої мети ми зможемо лише за умов об’єднання наших зусиль – викладачів, вихователів, батьків і, найперше, студентів.

Нам необхідно зробити вибір і, або ми й далі будемо скиглити і жалітися на наше важке життя, або ми об’єднуємося, всі, без винятку, вчимося і разом будуємо заможну Україну.

Однією із вирішальних сил у цьому процесі є молодь.

І тут необхідна взаємна довіра, порозуміння і взаємоповага.

Зі свого боку я, з повною відповідальністю, хочу запевнити вас, що в університеті створені всі необхідні умови як для навчання, наукової роботи і виховання, так і для змістовного проведення відпочинку ваших дітей.

Напружене трудове життя студентства суттєво доповнюється захоплюючою науково-дослідною діяльністю, цікавими громадсько-політичними справами, художньою самодіяльністю, спортом та іншими заходами, які разом роблять студентські роки у житті людини неповторними.

І якщо ми всі – співробітники університету, студенти та їхні батьки, родичі і ближні, а також патріотична частина українського суспільства об’єднаємось, то ми створимо прекрасне середовище для інтелектуального зростання нашої молоді, що ліквідує потребу її виїзду в пошуках щастя за кордон.

Але, дорогі наші студенти, вчитися доведеться вам самім, щоб стати справжніми фахівцями. Як і ніхто за нас, громадян України, не побудує нам успішної держави!

А спроможності українців величезні! Ми посідаємо серед трьох тисяч народів планети 17 місце по талановитості. Це дуже високий показник, враховуючи реалії нашої історії. Можна впевнено сказати: немає кращої землі, ніж наша, немає кращого народу, ніж український!

Тож я закликаю вас до роботи!

Прокидаймося, вивчаймо уроки нашої історії через українську оптику, єднаймося і ми обов’язково посядемо своє почесне місце у світовій цивілізації!

Слава Україні!

Дякую за увагу!

 

 


Підрозділ: ВІДКРИТИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ «УКРАЇНА»

до списку новин