Малишев Віктор Володимирович

ПРІОРИТЕТИ ПРОФЕСОРА МАЛИШЕВА

7 червня, 2011

Одним із яскравих представників, творців і організаторів наукової школи Університету «Україна» є директор Інженерно-технологічного інституту, доктор технічних наук, професор Віктор Малишев. Йому трохи більше 50 років, а він вже відбувся як учений, проклав дорогу собі й учням своїми науковими дослідженнями, своєю працею, інтелектом, працьовитістю. Як кажуть, ця людина сама себе зробила.

Він родом із Запоріжжя. Батько працював головним інженером Запорізького абразивного комбінату, мати – інженером-технологом цього ж підприємства. За фахом обидва хіміки-технологи за спеціальністю «Технологія високотемпературних електротермічних виробництв». Після закінчення школи Віктор вступив на хіміко-металургійний факультет індустріального інституту. Вибір майбутньої спеціальності певною мірою, напевне, було зумовлено закладеними генами – позначилася сімейна спадковість.

Спрямованість навчального процесу в Запорізькому індустріальному інституті на хімічні та металургійні підприємства також зробила свою справу. Під час канікул Віктор працював у будівельних студентських загонах на важливих промислових об’єктах. Цікавим моментом у цей період було складання екзамену з хімії в рідному інституті. Лише із третьої спроби викладач поставив «відмінно»… Зараз можна думати і гадати: чому? Не кожен викладач дозволить, коли йому на лекції виправляють помилки на дошці. Так робив Віктор. Не тому, щоб якось відокремитись, а за приниження студентів своєї рідної групи з боку цього викладача. Як потім з’ясувалось, призерам республіканських олімпіад в інституті взагалі відмінно ставили «автоматом».

Будучи студентом, Віктор Малишев почав займатися науковими дослідженнями під керівництвом свого наукового наставника, професора О.Г. Берсименка в галузі високотемпературної фізичної хімії та електрохімії, що використовуються для одержання алюмінію. Він – ленінський стипендіат, закінчив інститут із відзнакою, захистив цікавий науково-дослідний дипломний проект, що було відмічено усіма членами ДЕК.

Після державних іспитів він був рекомендований Вченою Радою інституту до аспірантури Інституту загальної неорганічної хімії АН УРСР, де продовжив дослідження в галузі високотемпературної фізичної хімії та електрохімії. Навчався і працював під керівництвом члена-кореспондента АН УРСР В.І. Шаповала – одного із засновників зараз всесвітньо відомої школи високотемпературного електрохімічного синтезу. Вчений ніколи не давав готових рішень, даючи до всього дійти самому. Вчився на роботах відомих учених-академіків. Вдячний своєму першому вчителю з електрохімічної науки професору Х.Б. Кушхову…

Трудову діяльність Віктор Малишев почав у цеху залізного порошку Дніпропетровського алюмінієвого заводу. Далі – аспірант відділу високотемпературного електрохімічного синтезу Інституту загальної та неорганічної хімії АН України. В 1988 році захистив кандидатську дисертацію «Високотемпературний електрохімічний синтез карбіду молібдену із оксидних розплавів», на той час першу і піонерську за тематикою високотемпературного електрохімічного синтезу. Далі – старший науковий співробітник згаданого Інституту, заступник завідувача відділом. Нагороджений дипломом Президії НАН України і премією НАН України за цикл наукових робіт, лауреат стипендії Президента України для молодих учених. Рішенням ВАК України присвоєно наукове звання старшого наукового співробітника. Як керівник і відповідальний виконавець брав участь у багатьох договорах державного і міжнародного рівнів.

Закінчувалась аспірантура. І знов вибір: повертатись до рідного Запоріжжя, до друзів чи лишатись у Києві? Є вже троє дітей, бажання виростити їх, сприяти їх становленню та кар’єрі і розуміння того, що найбільш прийнятні умови для наукової діяльності - у столиці. І знов вибір: продовжувати жити в гуртожитку з трьома дітьми, чекаючи примарні шанси на отримання малогабаритної «гостинки», чи йти працювати «на квартиру» до молодіжного житлово-комунального комплексу? Завдяки розумінню керівництва інституту, дружному та згуртованому колективу однодумців, незвичній для науковців і наполегливій роботі (через тиждень по дві зміни в інституті та на будівництві) на реконструкції житлових будинків через три з половиною роки роботи каменярем, стропальником, гідроізоляційником була побудована власна квартира.

З 2002 року Віктор Володимирович працює на посаді доцента, заступника завідувача кафедри хімічної технології Університету «Україна». Саме в цьому навчальному закладі розкрився його науковий потенціал та організаторські здібності. За шість років роботи Відповідальним секретарем Приймальної комісії до університету було зараховано понад 50000 студентів.

У 2007 році він захистив докторську дисертацію «Теоретичні основи нових металургійних процесів одержання молібдену, вольфраму та їх сполук», і був призначений на посаду завідувача кафедри хімічної технології. З метою відкриття нових спеціальностей та розширення кола наукових інтересів в 2009 році кафедра хімічної технології перейменована на кафедру хімії та новітніх хімічних технологій, а в 2010 році на магістерському рівні впроваджено спеціалізацію «Сучасні нанотехнології».

Сучасний стан розвитку освіти, науки та виробництва потребує тісної та взаємовигідної співпраці вищих навчальних закладів і установ Національної Академії наук України, і Малишев, не залишаючи основної роботи в Університеті «Україна», повертається до Інституту загальної та неорганічної хімії НАН України завідувачем відділу високотемпературного електрохімічного синтезу. В 2010 році рішенням ВАК України Віктору Малишеву присвоєно вчене звання професора за кафедрою хімії та новітніх хімічних технологій. У цьому ж році його знову визнано кращим викладачем – керівником науково-дослідної роботи студентів, обрано експертом наукових журналів «Металургія», «Journal Surface Engineered Materials and Advanced Technology», «International Jornal of Corrosion».

Він є автором 460 друкованих праць, із них 408 наукового змісту (в тому числі 2 монографії, 11 авторських посвідчень СРСР і патентів України на винахід, 201 наукова стаття (в тому числі 121 у закордонних виданнях), 22 статті в різноманітних збірниках, 175 тез доповідей, 31 методичного характеру, 18 навчально-методичних видань. Із 201 наукових статтей 161 видана в журналах із визначеним імпакт-фактором.

У рамках науково-дослідних проектів Віктор Володимирович працював і викладав у науково-дослідних інститутах Франції (Париж і Марсель), Німеччини (Дармштадт), Австрії (Віннер-Нойштадт), Китаю (Шанхай), Словаччини (Братислава), Словенії (Любляна), Угорщини (Будапешт і Мішкольц), Румунії (Бухарест), Литви (Вільнюс), Білорусії (Мінськ).

Професійна діяльність і хобі Віктора Малишева співпадають. Трудоголік, про яких говорять: «Швидше завтрашній день – і на роботу». Йому подобаються також мандрівки, які практично завжди співпадають із професійною діяльністю. Коло наукових інтересів: хімія й електрохімія сполук тугоплавких та рідкісних металів; технології отримання тугоплавких та рідкісних металів і сполук; технології неорганічного синтезу їх сполук із неметалами, сплавів та інтерметалідів; нанохімія; хімія і електрохімія напівпровідників та діелектриків; екологія і ресурсозбереження в технологіях неорганічної хімії.

Починаючи з 2004 року під керівництвом Малишева зароджується і формується наукова школа за напрямом новітніх технологій одержання тугоплавких металів і синтезу сполук на основі іонних розплавів. Тематика його наукової школи значно розширюється. Із урахуванням проблем зміцнення незалежності держави, ресурсозбереження та енергозбереження тематика досліджень розповсюджується на переробку вторинної сировини та відходів промисловості. Сучасний розвиток науки і виробництва надає розвитку нанотехнологічного напрямку досліджень. Фундаментальні результати цих досліджень стають основою принципово нових хімічних та електрохімічних процесів одержання тугоплавких і благородних металів, синтезу їх сполук із неметалами. Поєднання фундаментальних і прикладних досліджень – головна риса наукової школи.

За цей час побачили світ дві монографії, де розглянуті механізм і кінетика електродних процесів за участю металів і неметалів в іонних розплавах, узагальнені результати досліджень. Одна з них написана у співавторстві з А.М. Сущенком в жанрі науково-популярної журналістики про історію відкриттів, властивості та застосування металів і сплавів. Вона призначена для найширшого кола читачів: учнів, студентів, викладачів, спеціалістів – усіх тих, хто цікавиться історією та розвитком хімії, металургії та матеріалознавства.

Розміщення «біографій» металів представлено в порядку «знайомства» людини з ними без перевантаження книги складними хімічними формулами і рівняннями реакцій. «Біографії» металів містять чимало фактів, кумедних історій, легенд, міфів, курйозних подій. У книзі читач зустрічаєтеся з реальними і видуманими персонажами, міфологічними героями, філософами, дослідниками природи, мандрівниками, ремісниками, металургами, історичними і політичними діячами, письменниками, винахідниками, вченими. Розглянуто «персональні заслуги» кожного металу перед сучасною технікою та можливе його використання у майбутньому.

Ось наукові напрями, які складають наукову школу Віктора Малишева: високотемпературна електрохімія тугоплавких металів; обгрунтування нових концепцій високотемпературного електрохімічного синтезу; створення наукових основ використання нових низькотемпературних розплавлених електролітів; встановлення механізму і кінетики електрохімічних процесів металів; хімія та синтез наноматеріалів і наноструктур, наноелектрохімія; розробка нових перспективних ресурсо- та енергозберігаючих екологічно безпечних методів; створення навчально-методичних та публіцистично-методичних видань у галузі наукових досліджень.

Займатися їх анотуванням – завдання явно не реальне і важко здійсненне в рамках невеличкої статті. Але наукова робота, виконувана ним і його колегами та учнями, безумовно, заслуговує поваги й уваги. Назвемо лише кілька прізвищ тих, хто з Метром вирішує важливі завдання, хто є його однодумцями, прихильниками і послідовниками. Це доц. к.х.н. Д.Б. Шахнін, доц., старш. викл., к.х.н. Д.-М. Брускова, ст.н.с., к.х.н. С.Ю. Саричев, інж. О.Д. Писаненко, доц., к.х.н. Б.С. Мраморнов, доц., к.х.н. В.А. Душейко, доц., к.х.н. А.І. Габ, старш. викл. Урсуляк Л.В., ст.н.с., к.х.н. Ускова Н.М., н.с., інж. О.М. Гудименко. Це і є справжня наукова школа, школа однодумців, колег, це справжній, абсолютно не формальний союз дослідників. Його неможливо створити в наказовому порядку, за допомогою адміністративного підходу.

У цей же період опубліковано 31 видання методичного характеру. Їх головний зміст – проблеми профілю вибору навчання, практика управління профільним навчанням, система та спеціальні курси профільного навчання, післядипломна освіта, самовизначення особистості в контексті інтеграції України до європейського інтелектуального простору, співпраця в системі «школа-ВНЗ». В їх підготовці та друці активну участь брали викладачі кафедри хімії та новітніх хімічних технологій доц., к.х.н. Л.А. Липова, старш. викл. П.А. Замаскіна, старш. викл. Л.В. Урсуляк, старш. викл. кафедри психології Т.Ф. Лукашенко.

В усіх напрямках діяльності наукової школи беруть участь і студенти Університету «Україна», учасники СНВП «Технолог», що створений при кафедрі хімії та новітніх хімічних технологій. Результати їхніх досліджень протягом останніх чотирьох років доповідались на університетських конференціях і відображені в понад 50 тезах доповідей. У 2010 році робота студентки А.І. Ізвариної «Дослідження механізму сплавоутворення молібдену з нікелем і кобальтом в оксидних розплавах» стала лауреатом Всеукраїнського студентського конкурсу в галузі хімічних технологій.

Співробітники наукової школи В.В. Малишева активно співпрацюють із закордонними установами та закладами Франції (Марсель, Орлеан), Німеччини (Дармштадт), Греції (Патрас), Китаю (Шанхай), Австрії (Віннер Нойштадт), Угорщини (Мішкольц), Словакії (Братислава), Словенії (Любляна), Румунії (Бухарест), Болгарії (Софія), Литви (Вільнюс), Білорусі (Вітебськ).

Ігор ОЛЕКСАНДРОВ, журналіст