Перемикач режиму перегляду сайту
Збільшений розмір шрифту Великий розмір шрифту Нормальний розмір шрифту
Чорно-білий В сірих відтінках Синьо-голубий
Нормальний режим
+38-067-406-53-92
Приймальна комісія
відділ оргроботи
+38-067-503-64-52
+38-067-328-28-22
Viber відділу обліку
+38-067-500-68-36
+38-067-242-71-34
Київ, вул. Львівська, 23 office@uu.ua

АНАТОМІЯ рейдерства

    Слово про Університет «Україна»

    Минуло вже більше місяця відтоді, як кілька десятків молодиків захопили перший корпус Університету «Україна». Весь цей час не покидає питання: Як так сталося, що у європейській державі, якою позиціонує себе Україна, трапилося, що рейдери приходять отак просто і захоплюють все, що їм заманеться, майже без спротиву поліції? Багато питань. Поки що – риторичних. Але настане час і на ці та інші питання таки муситимуть відповісти. Зокрема – представники МВС. Та поки що пришвидшити цей час я не можу, тому зроблю те, що в моїх силах. Скажу своє СЛОВО.

    Отже, хто, коли і нащо створив Університет «Україна»?

    Університет «Україна» було відкрито 1998 року в Києві. До створення тоді ще Інституту розвитку людини долучився академік АПН України, доктор технічних наук, професор, перший міністр освіти незалежної України, президент Університету «Україна» Петро Михайлович Таланчук з групою однодумців. Київська міська державна адміністрація виступила співзасновником новоствореного університету. Метою створення ВНЗ було і є надання освітніх послуг всім українцям, незалежно від стану здоров'я, фінансових можливостей чи життєвих обставин. Університет приділяє велику увагу студентам з інвалідністю, дітям-сиротам та молоді з інших незахищених верств населення. Щоб зробити освітні послуги для такої молоді більш доступними, Університет «Україна» домовлявся з місцевою владою про підтримку студентів через спеціальні програми, як, наприклад, «Турбота» у Києві. І все б нічого, якби не було проблем з фінансуванням таких програм, але, на жаль, траплялися випадки, що ті програми або мали хронічне недофінансування або закривалися.

    Університет «Україна» ніколи не залишав своїх студентів наодинці з проблемою.

    Кожен міг звернутися по допомогу. В моєму випадку університет двічі брав на себе оплату за півроку. На щастя, світ не без добрих людей і мені щиро допомагали не лише в університеті, а і представники місцевої влади області, а також небайдужі громадяни, що часом бажали залишитися інкогніто. Але основну допомогу надавав мені саме Університет «Україна». І не тільки в оплаті за навчання, а і у скрутних життєвих обставинах. Поки я вчилася, Університет «Україна» зростав і розвивався. Будувалися корпуси у Києві, розвивалися інститути університету в інших областях. Було взято кредит у банку Хрещатик, з яким згодом виникнуть серйозні проблеми, але про це згодом.

    Я можу багато розповідати про Університет Україна.

    Я можу багато розповідати про фестивалі там, в яких брала участь, про студентський Медіа-центр та Імідж-центр, де я відточувала журналістську і редакторську майстерність. Краще розповім, як вплинуло на мене знайомство з УУ.

    Під час навчання я читала багато цікавих та важливих для розвитку книг, знайомилася чи продовжувала знайомство не лише з видатними постатями української літератури чи видавничої справи. Я заново знайомилася з книгою і Україною. Так, я вчилася у школі, вивчала літературу та історію, читала. Але. У 14 років прочитана книга справляє зовсім інше враження, ніж, наприклад, у 24 чи 27. І на деякі історичні факти я під час навчання в Університеті «Україна» поглянула по-новому.

    І на Україну поглянула зовсім іншими очима, не засліпленими чужою пропагандою. Загалом, протягом останніх років люди змінювали свої погляди на Україну в різних обставинах. Хтось починав сумувати за Батьківщиною, виїхавши на заробітки, чи емігрувавши за кордон. Хтось наново знайшов Україну на буремному Майдані. А хтось починав цінувати Україну під час війни – в окопах чи на окупованих територіях. Кожен має свій власний шлях до Батьківщини. Мій шлях проліг з Університету «Україна», де я зрозуміла, чому українську мову називають солов’їною, якими були наші предки, ким насправді є Леся Українка, Симон Петлюра, Григорій Сковорода та ін., а також – чому важливо «…і чужому навчатись, і свого не цуратися» і, що найголовніше, «сума», отримана від цих «доданків» не змінюється внаслідок їх «переставляння». Я зрозуміла, яким хочу бачити своє життя. Я зрозуміла, що хочу бути не пасивною часткою суспільства, що лише чекає допомоги від когось (держави, добрих людей тощо), а впливати на свою долю і якість свого життя, з усією можливою відповідальністю. Так. Свобода і незалежність не бувають абсолютно безкоштовними. Кожен щось вкладає у свою свободу.

    Так і жив Університет «Україна».

    Я закінчила навчання і залишилася там працювати.

    Тим часом, банк «Хрещатик», в якому університет взяв кредит, збанкрутував. І з цих часів, як то кажуть – «закрутилося». Час від часу траплялися в Інтернеті брехливі публікації з боку недоброзичливців, що, мовляв, Університет «Україна» банкрут, що студентів обдурюють і т. д. А ж ось – 7 серпня 2018 року групою молодиків-«тітушок» було захоплено перший корпус Університету «Україна». Вони зачинилися там і нікого туди не пускають.

    А у селі, де я нині проживаю, був тоді сонячний погожий день, ставало на вечір. Я ліниво переглядаю «Фейсбук». І тут – грім серед ясного неба – пост колеги: «Захопили перший корпус!»…

    І ось – минуло вже більше місяця. Немає спокою всім, кому не байдужа доля Університету «Україна». Бо ж як таке може бути? Щоб у державі, яка позиціонує себе, як правова, що пережила дві революції, сталося так, що вищий навчальний заклад, який чи не єдиний надає можливість людям з інвалідністю навчатися на рівних разом із іншими студентами, переживає отакі часи, коли безкарно приходять і відбирають те, у що було вкладено неймовірну кількість праці, поту, старань і душі. Зараз дуже багато говориться про інклюзивні проекти, зокрема – від дружини Президента, Марини Порошенко. Спостерігаючи за цими проектами, я раділа, що, нарешті, не лише Університет «Україна» не словом, а ділом просуває інклюзію, перетворює її в реальність. Але, виявилося, що чомусь ті проекти знаходяться у, нібито, іншому паралельному світі. Адже вже більше місяця через дії рейдерів інклюзивна місія Університету «Україна» – під великою загрозою. А реакція від влади – дуже і дуже млява. І це дуже прикро! І ми вкотре зрозуміли, що інклюзія потрібна лише нам – людям з інвалідністю. Тобто – порятунок потопаючого залежить лише від нього.

    Але Університет «Україна» не мовчить – вже є певна кількість телевізійних сюжетів і статей у засобах масової інформації, які дозволяють об’єктивно поглянути на цю кричущу ситуацію. Університет «Україна» працює – 3 вересня 2018 року було проведено чергову посвяту у студенти. Відбуваються конференції, майстер-класи, зустрічі з видатними особистостями. І, хоч змушені студенти нині обходити захоплений перший корпус, замість того, щоб використовувати дуже зручний закритий перехід між корпусами, проте навчальний процес триває. І триватиме! Я впевнена у його світлому майбутньому!

    Хотілося б, щоб цю мою впевненість не розбивали безкарністю і байдужістю!

     

    Світлана ПАТРА


    Рейдерство. Гвинтики чужої волі

    7 грудня Університет «Україна» єдиний заклад в Україні, який створив комфортні умови студентам з інвалідністю, святкуватиме 20-річчя від створення. А 7 серпня цього року відбулося рейдерське захоплення центрального корпусу Університету «Україна».

    … Якимось чином увірвалася в наше розмірене й, будьмо добрими, інколи спокійне життя, стихія рейдерських захоплень. То тут, то там (дякуючи життю, не щодня) з інформаційних джерел ЗМІ цьому питанню таки приділяють певну увагу. У не такі вже й давні часи подібні речі називалися бандитизмом. (Тому мимоволі з'являється щемка ностальгія за часами Юрія Андропова. При ньому б «загребли»). У часи Андропова рейдерства не було і не могло бути. Рейдерство – дике, некотрольоване державою (слід вважати, через це – протизаконне) самоправство.

    Сучасний розвиток демократичного суспільства зайшов у такий собі вільний коридор вседозволеності, де рейдерські захоплення, на жаль, річ уже не виняткова, а звична? Тобто, що не сьогодні з'явилося, те вже прижилося. Та ще живі ті люди, які на питання: «А що таке Конституція України?» відповідатимуть, не задумуючись, хоч серед ночі: «Це – Основний Закон нашої держави». Як тут не пригадати з Михайла Зощенка: «У селі старого Пантелеймоновича не долюблювали: ще лишилися ті люди, які пам'ятали, як у часи голоду, а точніше, перед Великоднем, а ще точніше, у чистий четвер, він розбив пляшку горілки».

    … Якщо на одні терези помістити Конституцію України і рейдерство, то носики терезів ніколи не зрівняються… Кожен із нас не гарантований, що, зайшовши до крамниці на дві хвилини купити хлібину, не вийде, скажімо, і за п'ять годин або, ще краще, за добу, якщо крамницю в цей час захоплять рейдери.

    Рейдерство – це організований бандитизм чи новий механізм правочинства незалежної України?

    Нещодавно всі українські канали новин детонувало: відбулося рейдерське захоплення одного з корпусів Університету «Україна». Трясло, трясло… як у відомій казці про ріпку: потягнули, потягнули, відпустили…

    Це рейдерське захоплення планувалося, гадаю, не один день. (Декілька років тягнуться суди з приводу цього корпусу. Проте, не дочекавшись рішення суду, не розбираючись, чиєї правди у казанку більше, було вирішено взяти та й захопити те, чим користуються інші, що так упало в око). Звичайно, про день рейдерського захоплення керівництво університету ніхто не попереджав. Рейдери діють несподівано, зненацька, через спину. Вся сіль – у родзинці «блискавичного плану Маршалла», що привів до перемоги у Другій Світовій війні. Можете собі уявити, яка там у них, на рейдерській верхівці вулкана, вибухала полеміка: чи то здійснити захоплення у День Конституції (чому ж, гуманно, адже чотири дні святкові!), чи приурочити до 80-річного ювілею Президента університету П.М. Таланчука, який святкувався 1 липня. А там, де два спільні варіанти, обов'язково має виникнути третій. Ніби не спеціально був вибраний день – 7 серпня – розпал вступної кампанії. Лишалося призначити час: резонно, що після 18 години, коли більшість співробітників робочий день завершила, все ж менше свідків, а отже і менше істерик. Гуманно? Гуманно! А далі – справа в капелюсі.

    А які документи у рейдерів? І як тут із сарказмом не згадати репліку Кота Матроскіна з мультфільму «Канікули у Простоквашино»: «Які документи? Хвіст і лапи – мої документи».

    Рейдерське захоплення Університету «Україна» відбулося без старомодних реверансів і будь-яких умовностей групою чолов'ягів спортивної статури у чорнім спецодязі. У лихі 90-і на спецодяг навіть і не витрачалися б: доста спортивних костюмів. Бандитизм також має і свою історію, і свою моду, і свій стиль.

    Безумовно, рейдерське захоплення – виконання чужої волі, це гвинтики спеціального замовлення. Економічний рекет, що сам по собі є виконавчою структурою, спирається на підтримку вищих кіл і впевнений у тому, що його дії не матимуть законних наслідків.

     

    Лілія Золотоноша,

    журналіст Університету «Україна»


    АНАТОМІЯ 

    рейдерського захоплення приміщень та майна Університету «Україна»

      Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» був створений згідно з рішенням Київської міської ради 18 лютого 1999 р. ( № 145/247 ). У червні 2007 р. Університет «Україна» визнано акредитованим за статусом вищого навчального закладу освіти IV рівня акредитації. Університет створювався як неприбутковий навчальний заклад, одним із завдань якого було надання освітніх послуг здоровим студентам та особам з інвалідністю. За 19 років свого існування університет підготував майже 150 тисяч студентів, із яких близько 13 тисяч – студенти з малозабезпечених родин, сироти та студенти з інвалідністю (щонайменше 10 тисяч осіб).

    Власними зусиллями університету було збудоване сучасне університетське містечко, зокрема три навчальні корпуси, адаптовані для навчання та роботи осіб з інвалідністю.

    Для прискорення будівництва університет у 2008 році взяв кредит у ПАТ «КБ Хрещатик», надавши у заставу приміщення корпусу №1.

    Ці взаємини тривали довгий час, університет здійснював своєчасне повернення кредитних коштів відповідно до графіку погашення заборгованості. Але після прийняття Правлінням НБУ у 2016 році рішення про ліквідацію ПАТ КБ «Хрещатик» усе майно банку (активи та зобов’язання) було виставлене на торги, які відбулися 29.08.2018 року із грубими порушеннями чинного законодавства України.

    Переможцем торгів стала фірмаТОВ «ФК «Фактор плюс»[*], яка придбала майно університету, що знаходилось у заставі банку (корпус №1, вулиця Львівська, будинок 23).

    Ця реалізація булаздійснена із порушенням вимог чинного законодавства, починаючи з невизначення оціночної вартостімайна і закінчуючи порушеннями процедури проведення торгів.

    Практичним результатом цих махінацій є продаж лоту структурі, яка була, з метою наживи, визначена ще до проведення відкритих торгів.

    Незаконність організації та проведення торгів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб була оскаржена в Окружному адміністративному суді м.Києва (Рішення від 18.01.2018 року №826/13182/17).

    Окружний адміністративний суд м. Києва своїм рішенням визнав протиправним та скасував рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 06.07.2017 р. № 2846.

    Але остаточне судове рішення щодо цієї проблеми поки що не прийняте.

    Після порушення законодавства на старті процедури, тобто на торгах, почалась вакханалія порушень законів і процедур у подальшому.

    Найгрубішими серед цих правопорушень є такі:

    -  незаконне відступлення прав вимоги від фінансової компанії ТОВ «ФК «Фактор плюс» та ТОВ «Офіс сервіс люкс» (така ж сама шахрайська);

    -  неправомірне внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на користь ТОВ «Офіс сервіс люкс», здійснене т.з. «чорним нотаріусом» Нотарі О.І., який у минулому мав прізвище Щур О.І. (інформація щодо його «законної діяльності» розміщена в офіційних інтернет-джерелах);

    -  наступні маніпуляції з Державним реєстром речових прав на нерухоме майнов неробочий нічний час.

    Прикладів таких зловживань та порушень можна навести безліч.

    Усі вказані вище дії двох підприємств відносно Університету «Україна» вчинені із грубими порушеннями, мають ознаки шахрайства та розглядаються у судах.

    Недивно, що так званий господар зайшов у будинок як злодій: не у двері, а у вікно.

    Ця інформація – для чесних українців. Аби вони замислились над своїм майбутнім перед виборами.

    Колектив Університету «Україна»

     

    [*]У Прес-релізі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26.06.2018 р. сказано, що ця фірма використовує обманні або шахрайські схеми заволодіння майном.


    “Якщо ми самі не скажемо, що нам погано, ніхто нам не допоможе”, – організатори про “#СТОПРЕЙД” (21 вересня 2018 року)

    Прес-конференція на тему “Боротьба за “Україну” чи друга революція на граніті?” (20 вересня 2018 року)


    9 вересня 2018р. Університет "Україна" виграв справу за позовом "Офіс сервіс люкс" щодо арешту майна Університету на користь ТОВ Офіс сервіс люкс"