Усійчук Андрій Петрович
Усійчук Андрій Петрович
ТРЕНАЖЕР ДЛЯ ПРОФЕСОРА
Бути у відмінній формі, забути про радикуліт професору Андрію Усійчуку допомагає не імпортний, модний, фірмовий тренажер, а винахід місцевих цілителів.
Дім Андрія Петровича Усійчука в Милушах Луцького району потопає у квітах, у зелені, чепурне обійстя милує око продуманим дизайном, впорядкованістю. Тут усе зроблено руками господарів, у кожен елемент оздоблення вкладено талант і працю — і в різьблені лавки, і в селянську піч у літньому будиночку, й у зелену терасу, що веде до Стиру. Знаючи, скільки часу, енергії, натхнення вкладає професор Усійчук у свою основну роботу — викладача, завідуючого кафедрою комп’ютерної інженерії Луцького інституту розвитку людини Університету «Україна», можна тільки дивуватися, як багато встигає цей чоловік. У свої «за 70» він у фізичній активності та бадьорості духу може позмагатися з удвічі молодшими за нього.
— Тут простий секрет: треба любити працювати — і тоді не буде часу псувати власне здоров’я. Ще зі студентських років полюбив спорт, і досі щоранку роблю комплекс вправ. Не маю звички лежати на дивані, завжди в русі. Був, щоправда, період, коли почав допікати радикуліт, заболіла нога. Думав, що це наслідок давньої травми, коли на тренуванні з боротьби пошкодив коліно. Згодом з’ясувалося: причина у хребті, у проявах остеохондрозу. Всерйоз взявся за себе, і через рік хвороба перестала турбувати, — розповідає Андрій Петрович, пропонуючи познайомитися з головним знаряддям його лікування.
В одній із кімнат ми побачили дерев’яний саморобний тренажер, який дає змогу зміцнювати м’язевий «корсет» хребта і водночас масажувати спину. Це — винахід поліського цілителя Івана Довгуна та його онука Івана Сергійчука, студента Луцького інституту розвитку людини Університету «Україна». Пристрій запатентований, зареєстрований у Державному реєстрі патентів України на корисні моделі. Рік тому свій тренажер розробники запропонували лікувально-оздоровчому центру, що діє в інституті.
— Я спочатку на роботі щодня «розминав» спину на цьому тренажері. А потім замовив та придбав і для дому. Адже і дружині, й усім членам родини треба дбати про гнучкість хребта, про профілактику остеохондрозу. Вони в моїй особі мали наочний приклад того, що здоров’я вимагає праці над собою. Як, до речі, і колеги з кафедри. Скільки є молодих, з вигляду здорових, а хребет закостенілий, негнучкий, як у столітнього довгожителя. Тренажер, виготовлений умільцями з села Бірки Любешівського району, допомагає ще й діагностувати стан хребта. Я на перших порах не міг дуже прогнутися, не дотягував 15 сантиметрів до параметрів для здорового хребта. А тепер результат очевидний. Головне — нога не болить, спина ниє тільки тоді, коли на городі з лопатою добряче потрудишся, — ділиться Андрій Петрович, але чесно зауважує, що зелений буйно-квітучий оазис садиби — це все ж заслуга дружини.
Галина Кирилівна Усійчук не раз ділилася своїм досвідом вирощування овочів, квітів із читачами нашої газети. Але є у цієї невтомної жінки й ще один предмет гордощів — уміння поселяти на своєму обійсті найрізноманітніші лікарські рослини. З найдрібнішого насіння, з розсади виходжує цілющі зілля. І п’ють у цьому домі переважно не магазинні чаї, а духмяні, здорові й смачні «трав’яні».
— Завжди у нас на столі свіжа зелень, власноруч вирощені чисті овочі, щойно з грядки. Готую багато страв із селери, яка дуже корисна для здоров’я й успішно заміняє м’ясо, скажімо в голубцях, в інших традиційних наїдках, — розкриває свій секрет турботи про здоров’я сім’ї Галина Кирилівна, турботлива мама й бабуся, за покликанням — природолюб.
Жити серед краси, повноцінно, цікаво, творчо, у доброму здоров’ї й гарному гуморі — чого ще потрібно для щастя? Тільки щастя це коштує праці, — нагадують господарі.