Перемикач режиму перегляду сайту
Збільшений розмір шрифту Великий розмір шрифту Нормальний розмір шрифту
Чорно-білий В сірих відтінках Синьо-голубий
Нормальний режим
+38-067-406-53-92
Приймальна комісія
відділ оргроботи
+38-067-503-64-52
+38-067-328-28-22
Viber відділу обліку
+38-067-500-68-36
+38-067-242-71-34
Київ, вул. Львівська, 23 office@uu.ua

Князюк Григорій Трохимович

Князюк Григорій Трохимович

ЖИТТЯ В ЗАХОПЛЕННІ

 

Сьогодні наша зустріч із цікавою, інтелігентною, культурною людиною, знавцем українського козацтва, знавцем краєзнавства, викладачем Університету «Україна» Князюком Григорієм Трохимовичем.

- Як складалося Ваше життя до того, як Ви прийшли до Університету «Україна»?

-Я народився у 1946 році на Вінниччині. Батько й мати мої походили з давнього козацького роду. Ще з дитячих років я мріяв про вчителювання. Після служби в армії я вступив до Державного університету ім. Т. Шевченка на історичний факультет. Після закінчення університету я працював науковцем у музеї Т. Шевченка, а потім теж науковцем у музеї «Пирогово». Далі мене запросили на педагогічну роботу в Університет «Україна», де я працюю вже 8 років.

- Що Вас приваблює в житті, крім педагогічної роботи?

- Вже 25 років моє захоплення – це вода, вітрила, походи, природа. Це мій другий спосіб життя, і до цього я залучаю наших студентів. Паралельно моє хобі – громадська робота, козацтво. Я був у витоків відродження українського козацтва, саме українського. Потім українське козацтво розбилося на 50 різних козацтв, які відійшли від нього на всякі вигоди, чини, зірки. А я же таки залишився в українському козацтві. Був хорунжим при гетьмані Володимирі Муляві, тобто був заступником його по роботі. Потім був у нього генеральним хорунжим. Це означало бути заступником по роботі з козацькою молоддю по всій Україні.

Наступний гетьман Іван Білик запросив мене до співпраці. Я попрацював, але побачив, що людина використовує козацьку ідею у своїх цілях. Час підтвердив це. Я пішов від нього. Але зараз я працюю таки в козацтві, з нього не виходив.

При секретаріаті Президента України є Козацька Рада. Там я займаюся національно-патріотичним вихованням. Паралельно я – Голова науково-методичної ради при грі «Джура Сокіл». Це така всеукраїнська гра, яка замінила попередню гру «Зірниця», яка була в попередні часи. Гра «Джура Сокіл» була затверджена Міністерством освіти і науки та Міністерством культури. Зараз вона опробовується на теренах українських шкіл, офіційно, на державному рівні. Держава платить відповідні кошти. Але ми, козаки, працюємо на громадських засадах, тому що ми не у складі шкільної освіти. Цього року теж буде відбуватися ця гра. На сьогоднішній день цим опікуються 4 міністерства: освіти і науки, туризму, культури та оборони. На законодавчому рівні прийнято концепцію про національно-патріотичне виховання. Це дуже цікавий документ. Його варто впровадити і в Університеті «Україна» також.

- Яку посаду Ви займаєте в Університеті «Україна», які дисципліни викладаєте?

- В Університеті «Україна» я працюю на посаді старшого викладача кафедри української мови та літератури. Вченого ступеня я не маю, бо мені свого часу не дали змоги захистити дисертацію. А зараз немає часу, та й не зручно. Але я багато працюю над собою.

В Університеті я викладаю історію української літератури, українознавство та національне виховання. Це що стосується кафедри. Паралельно на громадських засадах веду краєзнавство, екскурсійно-туристичну, спортивну та патріотичну роботу.

- Розкажіть докладніше про цю Вашу громадську роботу.

- Щодо краєзнавчої роботи, то це календарна обрядовість українства: свято Покрови українського козацтва в жовтні місяці, свято Коляди-Андрія у грудні місяці, свято Коляди Різдва –грудень-січень, вшанування Лесі Українки – лютий місяць, вшанування Тараса Шевченка - березень. На всі ці свята я написав відповідні сценарії, які затверджені управлінням навчально-виховної роботи нашого Університету. Я «обкатав» ці сценарії в нашому Університеті упродовж 7 років постійної роботи над впровадженням та відродженням народної духовності, народної педагогіки і в тому числі – козацької педагогіки.

Щодо екскурсійно-туристичної роботи, це - підготовка екскурсійних маршрутів, схем історичних та пам’ятних місць, здійснення екскурсій по Києву та області, інших областях протягом року.

Спортивно-оздоровча робота полягає в організації днів здоров’я, які проводяться у нас в Університеті двічі на рік, допомозі у здійсненні пішохідних та водних походів.

Щодо патріотичного виховання, то це - вшанування пам’яті Лесі Українки, Тараса Шевченка, організація козацьких вечорів.

- Які Ви маєте побажання щодо покращення виховної роботи в Університеті?

- Перше побажання: при кожному інституті або факультеті нашого Університету повинно бути дві штатні одиниці, які б відповідали за патріотичне та етичне виховання. Це забезпечить системну та програмну роботу в зазначених напрямках.

Друге побажання: створити належні умови для науково-методичної та практичної роботи з патріотичного виховання. Тут треба наголосити на наступних важливих складових:

а) складання та видання методичних розробок із національно-патріотичного та морального виховання; складання плану екскурсій, оновлення сценаріїв свят, розробка наукових документів;

б) збір інформації про досвід по згаданих проблемах, узагальнення досвіду різних ВНЗ України в цьому напрямку;

в) забезпечення необхідною матеріально-технічною базою для практичної роботи, насамперед це - спортивний інвентар, оргтехніка, література, кінофільми, карти, схеми, кошти на екскурсії;

г) створення постійно діючого розкладу молодіжних вечорів – історичних, літературних, етнічних конференцій, святкових вікторин, зустрічей із цікавими та видатними людьми;

д) здійснення екскурсій, поїздок, походів, спортивних змагань, олімпіад за окремою, постійно діючою програмою. Наш Університет, як ніякий інший ВНЗ Києва, в цьому питанні на висоті;

є) створення банку даних законодавчих державних документів у справі національно-патріотичного виховання, оздоровлення та пропаганди здорового способу життя для дітей, молоді та сім’ї. Такі програми взагалі є, але вони повинні бути у кожного відповідального працівника в інститутах та на факультетах Університету;

ж) створення координаційного штабу, який буде наглядати за цією роботою, координувати, спрямовувати її у методичному плані.

Наприкінці хотілось би подякувати Григорію Трохимовичу за цікаву бесіду і висловити надію, що його побажання будуть втілені в життя якомога швидше.

 

Ігор Олександров, журналіст